BETA версия

02.02
2016
Страхування та фрахт як кількісні складові митної вартості товару Повернутись

Scroll down

21 липня 2015 р. із Турецькою республікою на умовах CIF OCHAKOV (Incoterms 2010) Клієнту – великому дистриб’ютору полімерної сировини та промислової хімії (надалі – декларант) був поставлений товар, загальною вартістю 231 184, 35 доларів США.

З метою митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію, у якій митна вартість товару зазначалася у відповідності до п. 1 ст. 57 Митного кодексу України (надалі – МК України) за головним методом визначення митної вартості товару, тобто, за ціною зовнішньоекономічного контракту.

«Замитнений» процес

Не погоджуючись із заявленою декларантом митною вартістю товару, за рішенням інспектора митниці було використано резервний метод визначення вартості товару та, як результат, здійснено корегування митних платежів у сторону збільшення суми на
92 234 грн., від тієї, що була визначена декларантом самостійно.

Рішення про корегування було прийняте на підставі висновку контролюючого органу, проте, що наданні декларантом документи не містять всіх необхідних даних, що підтверджували б суми складової митної вартості (страхування та фрахт). Так, позиція контролюючого органу обґрунтовувалась неможливістю визначити розмір відсоткової ставки та вартості страхування, а також відсутністю документів, що підтверджують витрати на транспортування товару.

Проте вважаючи незаконним рішення про коригування митної вартості у зв’язку з відсутністю підстав для підвищення митної вартості товару і наданням декларантом усіх необхідних документів, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (враховуючи страховий поліс, кононсамент, розрахунок вартості, прайс-лист), декларантом було прийнято рішення звернутись до адміністративного суду для захисту своїх прав, обґрунтовуючи свою правову позицію наступним.

Практика Вищого адміністративного суду

Згідно з офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгівельної палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF (вартість страхування, фрахт) покладає на продавця обов’язок сплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, витрати на страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару.

Так, декларантом було надано контролюючому органу докази, що витрати на страхування та фрахт були понесенні продавцем товару.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України (надалі – ВАСУ) у справі № 826/3364/13-а (ухвала від 28.08.2018р.), № 826/8398/14 (ухвала від 16.12.2014р.), якщо визначенні витрати вже включенні у контрактну вартості товару, то митниця не може витребовувати додаткові документи для підтвердження їх чисельних показників.

Відповідно до ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає оплаті за оцінюванні товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включались до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати понесенні покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних витрат та робіт, пов’язаних з пакуванням; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов’язаних з їх транспортуванням у аеропорт, порт або інше місце ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Із змісту наведеної норми випливає, що такі складові митної вартості товару додаються до неї (митної вартістості) тільки у тому випадку, якщо вони не включені у ціну фактично сплачену або яка підлягає сплаті.

Відсутність у контракті положень про включення в ціну товару витрат на страхування вантажу не означає, що такі витрати не були враховані продавцем товару при формуванні ціни на товар. Страхування продавцем товару за власний рахунок без покриття таких витрат при продажі було би здійснено продавцем собі у збиток.

Декларант не поніс ніяких витрат на страхування ввезеного вантажу, тому підстави для включення таких витрат у митну вартість оцінюваних товарів відсутня.

Вищевикладене підтверджується і правовою позицією ВАСУ у справі № 826/1396/13 (ухвала від 11.06.2015р.).

Також, оскільки декларант не сплачував страхові платежі, то доводи контролюючого органу про те, що відсоткова ставка та вартість страхування впливає на правильність визначення митної вартості, є безпідставними. У спірному випадку, з урахуванням правової позиції ВАСУ у справі 804/9139/13-а (ухвала від 14.05.15р.) не є важливим, які страхові платежі та у якій відсотковій ставці вони сплаченні постачальником товару, так як враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Більш того, як наслідок, що наданий до митного оформлення Товар був поставлений на умовах CIF, – декларант взагалі не зобов’язаний надавати документи, які містять відомості про вартість страхування. Так, згідно рішення ВАСУ у справі № 826/18439/13-а (ухвала від 28.10.2014р.) умови поставки CIF передбачають включення у ціну договору не тільки ціни товару, але і витрат на фрахт та страхування, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимоги Митниці про необхідність надати документи, які містять відомості про вартість страхування, оскільки остання вже включена у вартість імпортованого товару.

Згідно з правою позицією ВАСУ  у справі № 826/2872/14 (ухвала від 05.03.2015р.) формальними та такими, що не впливають на визначення митної вартості товару за ціною контракту, також є посилання митного органу у оскаржуваному клієнтом рішенні на не підтвердженні цифрові значення фрахту, оскільки вартість фрахту включена в ціну Товару: кількісні відомості таких витрат не є самостійними складовими митної вартості, не включаються в неї, а отже, не підлягають підрахунку та перевірці митним органом.

Підбиваючи підсумки

Завершуючи короткий огляд судової практики, що підтверджує законну позицію Клієнта у сфері врегулювання конкретного митного спору, слід зазначити, що наявність прецедентів відіграє важливу роль у вирішенні митних спорів. В розглянутій сфері митних правовідносин, судова практика є головним інструментом правового регулювання кола спірних питань з урахуванням існуючих умов поставки, згідно з якою, підтвердження страхування та фрахту, як цифрової складової митної вартості товару, ввезеного на митну територію України на умовах поставки CIF є необов’язковим, а відповідні вимоги митних органів – незаконними.

Ігор Крижановський