BETA версия

16.08
2019
Комплексні заходи для детінізації паливного ринку, або Як залучити доходи до держбюджету Повернутись

Scroll down

№29, 15 серпня 2019


Валерія Коверко,
керівник практики корпоративного права
TEFFI Law Firm.

 

Після набуття чинності положеннями Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу
України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та
перегляду ставок окремих податків і зборів” від 23.10.2018 р. № 2628-VIII (далі – Закон 2628-VIII)
діяльність представників паливного бізнесу зазнала істотних змін, як і сам Податковий кодекс.

Що ж. Повернімося до джерел і поговорімо про детінізацію паливного ринку в Україні, тому що
саме здійснення державою комплексного контролю за виробництвом й оборотом пального, а також
забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році були основними цілями
законопроекту, розробленого з ініціативи Мінфіну.

Мінфін згідно з фінансово-економічним прогнозуванням очікував надходження коштів у сумі 6,3
млрд грн до зведеного бюджету, з яких 5,9 млрд грн – безпосередньо до державного. За винятком
інших положень, яких торкається Закон, прогнозовані суми повинні на 40 % скоротити втрати
державного й місцевого бюджетів, що витікають через тіньовий ринок пального, які у 2018 році
становили орієнтовно 10 млрд грн.

Які ж ключові “комплексні заходи” необхідно подолати українському бізнесу для подальшого
легального провадження “горючої” діяльності та залучення доходів до казни, розповімо нижче.
Крім запровадження нових і оновлення наявних визначень понять “акцизний склад”, “реалізація
пального”, “акцизний склад пересувний”, “розпорядник акцизного складу” та ін., також передбачено
низку зобов’язань для платників акцизного податку, за невиконання яких запропоновано штрафи.
Пік дії змін очікували на 01 липня 2019 р.

А ось у пояснювальній записці до законопроекту серед обґрунтування необхідності прийняття
такого закону й опису його позитивних перспектив було дві тези, що привертають особливу увагу, а
саме: “законопроект не потребує суспільного обговорення” та “в законопроекті немає положень, що
містять особливості дискримінації”.
Проте обговорення щодо проекту все-таки були. Лиш правок, які хоча б якось утішили бізнес,
унесено було небагато. Так, про дискримінацію добре розкажуть аграрники й компанії, що
реалізують підакцизні товари, які за своєю суттю не є пальним, але за кодом УКТ ЗЕД виходять
такими.

І ось настав “довгоочікуваний” липень із ключовими моментами змін, на яких хотілося б зупинитися
докладніше:
1) з 01 травня до 01 червня 2019 р. необхідно було зареєструвати в Системі електронного
адміністрування реалізації пального (СЕАРП) усі акцизні склади, розпорядниками яких платники
акцизного податку ставали станом на 01 липня 2019 р.;
2) ліцензування діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним;
3) поетапна реєстрація акцизних накладних / розрахунків коригування до них у Єдиному
державному реєстрі акцизних накладних (ЄДРАН) і подання звітності щодо залишків і оборотів пального.
Так, реєстраційний травень не відбувся. Спочатку 18 квітня 2019 р. Прес-служба ДФС сповістила
про те, що немає як затвердженого Порядку електронного адміністрування реалізації пального та
спирту етилового й реєстрації платників податку – розпорядників акцизних складів / акцизних
складів пересувних, акцизних складів / акцизних складів пересувних у СЕАРП, так і форм заявок на
реєстрацію таких.


Потім Порядок затвердили постановою Кабміну від 24.04.2019 р. № 408, але довели до мас лише
25.05.2019, а за дні (6), що залишилися, так і не було реєстраційних форм від Мінфіну.
Фактично реальна можливість здійснити реєстрацію акцизних складів через Електронні кабінети
з’явилася тільки 19.06.2019. Наші клієнти того ж дня змогли одержати і повідомлення про успішно
проведену реєстрацію, враховуючи, що вимоги для заповнення форми було виконано заздалегідь.

Для тих же, хто не встиг у перший же день із моменту появи електронних форм (заявок), можна
було знайти кілька інформаційних оголошень про те, що відповідальності за несвоєчасну
реєстрацію акцизних складів за їхніми розпорядниками не буде, однак п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК дещо
про інше. При цьому вважаємо, що ключова фраза “з вини платника податку”, яка в ситуації із
затримкою забезпечення платникам податку фізичної можливості здійснити реєстрацію, є
вирішальним чинником у цьому питанні.

Загалом, з реєстрацією акцизних складів було не все так складно, як видавалося на етапі
обговорення законопроекту. Хто ж знав у січні 2019 р., що значно більшою проблемою стане саме
ліцензування діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним?

Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (далі
– Закон № 481/95-ВР) у новій редакції з урахуванням змін згідно із Законом № 2628-VIII з 01 липня
було впроваджено ліцензування перелічених видів діяльності для всіх суб’єктів господарювання.
Тут треба розуміти й ліцензійні вимоги до документів, і суми оплат за самі ліцензії, і порядки
самих процедур.

Так, з метою обзавестися ліцензією (за винятком ліцензії на право виробництва та ліцензії на
право оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі), суб’єкт господарювання подає ні багато
ні мало 6 документів, а саме:


1) опис (якщо документи подає особисто заявник);
2) заява (до 10 червня ДФС навіть розмістила на своєму офіційному веб-сайті рекомендовані
форми таких);
3) оригінал квитанції про здійснення оплати за ліцензію в установленому розмірі;
4) завірену заявником копію документа, що підтверджує право власності/користування земельною
ділянкою (просто виражаючись: “під акцизним складом”), цільове призначення якої відповідає
заявленій діяльності;
5) завірену заявником копію акта або іншого аналогічного документа про введення в експлуатацію
об’єкта (просто виражаючись: “акцизного складу”);
6) завірену заявником копію дозволу на виконання робіт підвищеної безпеки та на експлуатацію
(застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.
З першими трьома пунктами додаткових питань не виникало.
Щодо пункту 4 первісна ідея боротьби з нецільовим застосуванням землі мала навіть шляхетний і
правильний настрій, але залишилася простим романтизмом через активне поширення суспільного
невдоволення щодо неможливості виконання цієї вимоги. Так, Законом України № 2725-VIII від
16.05.2019 р. у цій частині було внесено правки, якими замінено слово про “відповідне” цільове
призначення на “будь-яке”.

Стаття 18 Закону № 481/95-ВР дала змогу боротися з пунктом номер 5 до 01.01.2022 року й
дозволила суб’єктам господарювання не подавати такий документ. Однак ця “панацея” тимчасова.
Для тих, у кого об’єкти під склади з підакцизним товаром із часів “до незалежності”, рекомендуємо
починати займатися цим питанням уже зараз, адже відновлення необхідної документації або її
одержання вперше може суттєво затримати процес отримання необхідної вам ліцензії.
Щодо пункту 6, на нашу думку, слід розпочати з того, що це два окремі дозволи Держпраці (окремо
на роботи й окремо на машини), порядок видачі яких врегульовано постановою Кабміну від
26.10.2011 р. № 1107.

Дозволи видають на підставі експертних висновків, що є результатами проведення експертизи
охорони праці й трудового оточення суб’єкта господарювання. За статистикою, підготовленою
нашими юристами, підготовка й безпосереднє проведення експертизи займає від одного до трьох
місяців – залежно від стану охорони праці суб’єкта господарювання.
Так, значна кількість суб’єктів господарювання, що потрапили під вимоги такого ліцензування,
фізично не встигли виконати приписи про одержання ліцензії станом на 01 липня 2019 р., хоч прес-
служби ДФС і заявляють про зворотне. При цьому штрафи залишилися: за виробництво без
ліцензії – 1 млн грн, за оптову торгівлю й зберігання – 500 тис. грн, за роздрібну торгівлю – 250 тис.
грн.

Якщо, на думку представників влади, у платників акцизного податку було достатньо часу для
виконання вимог Закону 2628-VIII, то чому цього ж часу не вистачило зобов’язаним державним
органам вчасно надати все необхідне, зокрема й СЕАРП, яка повноцінно працювала б, форм
заявок і електронних документів, роз’яснень і консультацій щодо адаптації діяльності компаній під
нові вимоги?

Проте, розуміючи “біль” того, що відбувається, Президент підписав прийнятий ВРУ 04.06.2019
Закон України № 2744-VIII, яким внесено зміни до ст. 18 Закону № 481/95-ВР у редакції від
01.07.2019 у частині ліцензування зберігання пального, і тимчасово, до 31.12.2019, звільнив
суб’єктів господарювання від передбаченої ст. 17 цього Закону відповідальності в разі, якщо не
буде ліцензування такого виду діяльності.

Отже, “зберігати пальне можна, а реалізувати – ні”. А ось про ст. 164 КУпАП взагалі промовчали…
Загалом та зрештою, на сьогодні ми маємо:
1) можливість зареєструвати акцизні склади;
2) можливість одержати ліцензії на право виробництва / роздрібної торгівлі / оптової торгівлі на
місці / без місця оптової торгівлі / зберігання пального;
3) а ось багатофункціонал СЕАРП і електронний облік залишків і обороту палива ще “на підході”.
Щодо 3-го пункту очікуємо як істотного поступу, так і “першої крові” суб’єктів господарювання в
питанні своєчасного подання звітності щодо залишків і обороту пального під час формування
судової практики щодо цієї тематики.
_____________________________________________

© ТОВ “ІАЦ “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2019
У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов’язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ “ЛІГА ЗАКОН” заборонено.
© ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, 2019
© ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”, 2019